Робота в Луцьку. Нові вакансії менеджерів, продавців тощо.

Сьогодні у нас огляд нового сайту – Робота в луцьку. Вакансії Луцька. Це не черговий всеукраїнський монстр, де багато оголошень, але мало користі – це сайт реального кадрового агентства, яке Вам допоможе у працевлаштуванні.

Як же відбувається працевлаштування? Елементарно просто. Коли людина, що зацікавилася певною вакансією, потрапляє на сторінку зі списком вакансій Луцька (власне, це вакансії, розподілені за категоріями, наприклад, луцькі вакансії у сфері торгівлі, де можна знайти вакансії продавців морозива, продавців у різних кіосках, торгових агентів, менеджерів по логістиці, продавців продовольчих товарів, торгових представників, продавців автозапчастин тощо), вона вибирає відповідну категорію з типом роботи, яка її цікавить (тут є навіть вакансії для луцьких студентів, які шукають роботу: на літо, як постійну роботу на повний день, роботу на неповний день тощо). Після цього шукачеві роботи буде показаний список актуальних вакансій, а точніше – реальні пропозиції роботи, яким не більше семи днів. Та й у будь-якому випадку натрапити на застарілу вакансію вам не вдасться – адміністрація сайту постійно видаляє застарілі вакансії та поповнює новими.

Далі майбутній робітник (тепер уже майже працевлаштована особа) потрапляє на сторінку з переліком вимог для кандидата на певну посаду/вакансію. Якщо людину вимоги влаштовують – вона може відразу зателефонувати в кадрове агентство, назвавши вакансію, яка вас зацікавила. Можна не телефонувати, а написати на електронну адресу, або ще краще – відправити повідомлення формою зворотного зв’язку, вказавши свої реквізити. У будь-якому разі вам буде призначено співбесіду або відразу направлено на роботу на стажування, і якщо ви підійдете роботодавцю та зарекомендуєте себе – робота ваша! Якщо ж вам не сподобалася робота – ви можете зареєструватися в кадровому агентстві Луцька і вам пропонуватимуть протягом року вакансії, які вам можуть зацікавити.

Окрім того дуже бажано додати резюме, перед тим, як зареєструватися в агентстві (або ж принести із собою).

Далі буде…

Недосвіт - ранковий мороз (словник Грінченка).

Сьогодні натрапив ще на одне гарне слово, яким називають ранковий мороз – недосвіт. Звучить справді приємно, а вичитав я його, як завжди, зі словника української мови Грінченка.

Недосвіт, -ту, м. Утренній морозъ. Барвінок цвів і зеленів, слався, розстилався, — та недосвіт перед-світом в садочок укрався. Потоптав веселі квіти, побив, поморозив… Шевч. 651.

Для гарного явища – гарне слово :) Для прикладу ще й малюнок знайшов.

Ґедзь. Словник української мови Грінченка.

сьогодні мені на очі втрапило цікаве слово – ґедзатися! ну, гадаю, усі знають, що таке ґедзь :) – це така здорова комаха, дуже схожа на муху, тільки значно більша, а ще ця комаха любить кусати велику худобу (коней та корів переважно). той, хто живе в селі або бодай був раз у свого діда-бабусі, мабуть, не раз помічали, що то за напасть така оті ґедзи – худоба просто дуріє, коли тільки почує дзижчання тієї комашні біля себе!

от і через те, як поводилася худоба, зв’явилися у слова такі значення: 1) бігати, кидаючись із боку в бік, через укус ґедза; 2) про людей: кидатися з боку в бік; 3) про людей: бути примхливим, вередувати

отакі-от цікаві значення. особливо сподобалися метафори!

і все це за словником української мови грінченка.

Слава Україні. Тризуб.

давненько не писав у своєму блозі. оце зайшов сюди і помітив, що в мене є ще цілих чотири чернетки, які я так і не дописав. цікавим “починанням”, на мій погляд, була чернетка про поїздку із донецька (страшенно миле місто насправді) в одному купе з відвертим великоросом та затятим шовіністом-комуністом, який все називав мене “хуторяном” та відверто обливав брудом якісь “хутарскіє настрої”, а також постійно плював словесно (можливо, був би сам, то плював би й насправді) на україну та всіляко цілий вечір намагався переконати (хе-хе, видно, йому хтось – сталін чи лєнін – нав’язали думку, що україни не існує) мене, що україна можлива тільки “під вєлікай расійскай імпєрієй”. сваритися я з ним наміру не мав – що говорити людині, у якої психіка скалічена ще з дитинства, та й чого його винуватити – він не жив в україні, він жив у союзі, який і був для нього його країною. просто тільки зараз розумію, скільки таких людей ще залишилося… це навіть не запроданці – це громадяни неіснуючої країни. громадани, які жили в країні, яка, що вже давно усіма визнано, будувалася силою та вся була залита кров’ю.

пригадую, один момент із нашої розмови, де він згадува про двадцяті роки та те, як на західній україні совєтським учителям вирізали на спинах червоні зірки (правда, він забувся сказати, що тих учителів – зазвичай замаскованих чекістів – туди ніхто не запрошував, а ставили їх туди для пропаганди комунізму та в якості шпигунів). та й не тільки на західній україні то було. брати зі сходу теж досить довго трималися та боролися, скільки могли.

цікаво, чому ж так наді діди поводилися з комуністами? може, на те були підстави, наприклад, в нашу країну вдерлися зайди, грабували, убивали, ґвалтували, змушували ставати рабами, щоб прогодувати ту наволоч, яка сама працювати не хотіла? і як показав досвід, через кілька десятків років усі зароблені людьми гроші були просто вкрадені тими ж таки, хто сповідував комунізм, а люди залишилися босими-голими доживати свій вік у хатах. шкода пенсіонерів, які все життя пропрацювали, а зараз тільки й мають, що грошей на булку хліба, якщо такі залишаються після спрати за комунальні послуги.

так от щодо комуніста, який говорив про зірки на спинах вчителів-чекістів: чому він не згадував про масові розстріли, коли практику знищення людей просто поставили на конвеєр? про те, як тисячами розстрілювали людей без слідства – просто для “виконання плану” із залякування людей. мабуть, багато хто читав спогади горліса-горського, де він писав, як в одного “керівника” знайшов документ, у якому було чорним по білому написано, що в києві треба розстріляти стільки-то тисяч людей по плану, в одесі – стільки-то, у харкові, донецьку тощо. розстрілювали “по плану”! не за провину, а просто тому, що був план (а пани-керівники, переважно євреї, розїжджали в дорогих авто, замотавшись із головою в дорогезні хутра)! це гірше, ніж просто худобу розстрілювати, бо ту хоч їдять. а тут – зруйновані сім’ї, скалічені душі, щоденний страх, рабство. і ще пригадалося, як читав про епізод, де дружину друга горліса-горського – вагітну, на останньому місяці, здається, схопили кілька бандитів та вирізали з живота дитину, викинувши її надвір! слава богу, що чоловік таки спромігся відомстити за свого сина та дружину. хоча кара була замалою, на мій погляд. єдине тішить, що та падлюка, яке таке звірство з жінкою змогла зробити, таки здохла майже так, як на це заслуговувала. і таких прикладів були сотні тисяч. що ж, невже людям за такі “подвиги” комуністів треба було їм дякувати та в ноги кланятися? це за якою такою хворою логікою? ті подвиги ще не зможуть забути мінімум кілька поколінь українців. можливо, не забудуть ніколи, бо, зрештою, колись дійде весь той жах, який довелося пережити нашим дідам-прадідам. і шкода, що ми зараз не такі рішучі, як наші діди. можливо, жили би інакше.

Слава Україні!

вірний - правильний, вірно - правильно

Не втримався, щоб не залишити коментар щодо того, як це слово вживають сьогодні на радіо, телебаченні, а часом і в газетах! Слово “ВІРНО” в українській мові ніколи не мало значення “правильно”! У слова “вірно” є два значення, які подані у Словнику Грінченка, а саме: 1) віддано; 2) щиро. Ніколи не чув ні від своїх дідів чи бабусь, ба навіть від вчителів української мови в ліцеї, що це слово вживається у значенні “правильно”. Ніколи не бачив, щоб це слово вживалося в такому значенні в мові авторитетних письменників! Значення “правильно” в слова “вірно” – це калька з російської мови, а запровадили його у вжиток не особливо грамотні російськомовні особи (або ті, хто виріс у російськомовному середовищі), які навряд чи читали колись українські книги справжніх визнаних українських письменників (до таких Ірену Карпу, Кузьму Скрябіна і подібних не зараховую). Ввели в широкий вжиток “сірими масами” це слово завдяки тому, що якийсь “грамотєй” неправильно переклав слово “правильний” в програмній оболонці банкоматів, якими користуються люди щодня, поставивши навпроти слова “неправильно” слово “вірно”(!), а люди, всі як один, перейняли те безглуздя. Складається враження, що коли написали би там слово “стіл”, то всі би почали його бездумно вживати зі значенням “правильно”. Невже люди настільки забули свою мову та настільки мало читали в житті української літератури?! Тільки з появою СУМ в 11 томах до його реєстру для слова “вірний” ввели додаткове значення “правильний” із поміткою “розмовне”(!), себто таке, яке хтось уживає в повсякденному житті (наприклад, на сході, де рідко чути українську мову, а радше її перекручення). Усім чудово відомо, що цей словник (СУМ) страшенно грішить правильністю своїх тлумачень, бо його “редагували” так, щоб українську мову зробити якомога ближчою російській. Але вчителі української мови повинні знати, що в українській мові слова “вірно” зі значенням “правильно” не існує (так само, як і слова “вірний” зі значенням “правильний” – в нього є тільки схоже значення “істинний”, яке стосується віри та релігії). “Вірним” же може бути тільки чоловік дружині, дружина чоловікові, людина своїм переконанням або вірі, собака своєму хазяїну і т.д.! Згодом це значення “закріпили” і в ВТСУМі, який є узагалі жалюгідною подобою словника, бо до його реєстру включили такі слова як “двоїчний” (це мали на увазі ДВІЙКОВУ систему числення(!)) та силу подібної лексики. Сумно, що люди настільки не поважають ні свою мову, ні свою національну приналежність. Їм би тільки розважитися, поспати і поїсти, а в душі – нічого святого. Як ще М.Рильський писав: “Не бійтесь заглядати у словник – / Це пишний сад, а не сумне провалля, / Збирайте, як розумний садівник, / Достиглий овоч у Грінченка й Даля”. Раджу робити це усім, кому не байдужа мова дідів-прадідів.
ВІРНО. Словник української мови Б.Грінченка.

goodle монополіст, adsense-спам

або приклад того, що називаю adsense-спамом від гугла

сьогодні вирішив подивитися пошукові результати на різноманітні комерційні запити на зразок “купити телефон”, “каталог телефонів”, “купити телевізор” тощо, і виявив дивину! власне, про дивину я згодом напишу, але ідея перевірити, чи дотримується гугл власних правил, виникла тоді, коли мене запитав брат дружини, “чому на перших місцях в результатах пошуку в google постійно стоять не ті сайти, яку шукаю?” малося на увазі те, чому гугл показує в пошуках постійно в першій трійці не зовсім те, що хоче користувач, або те, що користувачеві уже в печінках сидить.

навмисно для цього щойно проглянув правила для веб-майстрів щодо розміщення контекстної реклами adsense – AdSense program policies.

у розділі про заборону заохочення користувачів клікати на рекламу (Encouraging clicks) прочитав про речі, які робити заборонено:

Format ads so that they become indistinguishable from other content on that page.

Format site content so that it is difficult to distinguish it from ads.

перекладається так:

Форматувати рекламні оголошення таким чином, щоб їх було важко відрізнити від іншого контенту на сторінці.

Форматувати вміст сайту так, щоб його було важко відрізнити від рекламних оголошень.

виявляється, що саме цими двома пунктами грішить 80% сайтів, а як наслідок, коли ви замовляєте виплату, а працівники гугла перевіряють ваші сайти на відповідність правилам, перш ніж відіслати чек, вас спокійно блокують, а гроші залишають собі (такі випадки зовсім непоодинокі, але, власне, самі веб-майстри винні, адже не дотримувалися правил!). знову ж таки: невже гугл чимось кращий за інших?! чим сайт пошуковика гугла відрізняється від інших сайтів користувачів, які замаються таким собі adsense-cпамом?! Google порушує власні ж правила! якщо у мене питають люди, чому вони в результатах пошуку бачать якийсь спам, то, виходить, їх навіть на сайті пошуковика вводять в оману та змушують клікати на те, на що вони ж клікати не хочуть! (знову ж порушення ще одного правила, написаного самим гуглом).

гугл форматує свої перші три спамівські рядки в результатах пошуку практично так, щоб вони не відрізнялися від звичайних результатів (гугл порушує правила знову).

неправильне кодування в input у chrome

сьогодні вранці помітив, що на одному сайті в полі input під час введення неправильно відображається текст кирилицею – натомість спостерігав так звані “крякозябри” (замість нормальних звичних символів літери замінялися різними значками, квадратиками тощо).

а тепер трохи інформації та передісторії:

- для форми я використовував jquery плагін autocomplete;

- учора ввечері перед тим, як помітити помилку, я виправив посилання на стилі jquery-ui-1-8-16.custom.css (тільки вчора помітив, що воно було неправильним, та й то по логам на сервері, після чого вранці взявся трохи підправляти дизайн, бо він поповз).

от коли підправляв дизайн, то й помітив таку чудасію, але тільки у браузері chrome! у фаєрфоксі все було добре, навіть у старенькому пляшивому ie все було гаразд! не знав, на що грішити. відразу кинувся перевіряти кодування, але потім подумав, що воно ні до чого, бо ж сам плагін показував текст у правильному кодуванні і нормальними літерами, тільки в самому полі один рядок був з крякозябрами. почав нишпорити інтернетом у пошуках тем, де ще хтось морочився з такою штукою, але пошуки були неуспішні. потім у firebug точно перевірив, у якому кодуванні передаються та отримуються дані (власне, там json). тут все було ок, тому всі підозри про проблеми з кодуванням відпали.

залишилися тільки стилі, адже раніше все працювало добре. знову відкрив я свій firebug та почав тестувати, від яких стилів це поле залежне: випадково вимкнув стиль для .ui-widget input, що був прописаний у рідному jquery-ui-1-8-16.custom.css. і тут виявилося, що хром неправильно підставляв сім’ї шрифтів.

.ui-widget input, .ui-widget select, .ui-widget textarea, .ui-widget button {

font-family: Trebuchet MS,Tahoma,Verdana,Arial,sans-serif; }

замість того, щоб відображати текст одним з тих, що є в системі, він намагався використовувати той, якого не існувало – Trebuchet MS у мене відсутній (хоч у сім’ї був також вказаний і аріал!). довелося для форми призначити інший стиль – тільки аріал явно – і все запрацювало :)

профайлинг у kohana - find_file (пошук файлів)

це дані про те, як так званий autoloader шукає ваші файли проекту, які ви використовуєте, та завантажує. мабуть, кожен помічав, що чим більше цих файлів, тим більше часу потрібно для їх пошуку, а коли врахувати, що відвідувачі переглянуть, скажімо, 1000 сторінок, то навіть у моєму випадку (щоправда, на ноутбуці) – це би зайняло 50 секунд процесорного часу! неприємно, та й навіщо це робити купу разів? а коли файлів 200? на сервері, звісно, цей час куди менший, може, навіть у 5-10 разів, але теж недобре. а коли відвідувачі проглянуть 10000 сторінок – це те щонайменше хвилина-півтори роботи серверного процесора лише на генерування шляхів! щоб уникати таких штук та не робити непотрібні речі, в kohana передбачено також кешування шляхів. для цього потрібно небагато:

Kohana::modules(array(
 ...
 'cache'      => MODPATH.'cache',      // Caching with multiple backends
 'database'   => MODPATH.'database',   // Database access
 ...
 ));

просто включаєте в цьому блоці модуль cache, прибравши перед рядком два слеші, а потім робите таке:

Kohana::init(array(
 ...
 'caching' => TRUE,
 'cache_life' => 60,
 ...
));

тобто включаєте саме кешування та вказуєте, на який час кешувати ці шляхи (роути чи рути – як кому краще). після цього у вас в папці з кешем з’явиться файл, де будуть перераховані усі файли, необхідні для генерування сторінки. отак усе просто :)

далі постало питання вибору способу кешування. зрозуміло, що memcache або memcached (чи інші подібні) штуки – це круто, але знову з таки – хостинг не гумовий, та й на пам’ять вони дивляться добре, так що й тут не особливо розженешся. залишився лише один варіант – файловий кеш. нехай він і дуже повільний у порівнянні зі згаданими вище, власне, найповільніший з усіх, але є свої переваги: місця на диску значно більше, ніж пам’яті, окрім того взяти готовий згенерований шматок сторінки буде як мінімум удвічі швидше, ніж зробити запит до бази даних, а потім генерувати той самий шматок сторінки щоразу (а там було навіть що генерувати) наново.

файловий кеш у kohana

отже, після того, як підключив модуль з кешем, справа залишилася за малим. на офіційному сайті кохани (kohana) можна натрапити на такий код:

if (isset(Cache::$instances['file']))
 {
 // Get the existing cache instance directly (faster)
 $cached_lists = Cache::$instances['file'];
 }
 else
 {
 // Get the cache driver instance (slower)
 $cached_lists = Cache::instance('file');
 }

новий рік 2012: перспективи, очікування та надії

сьогодні у мене врешті почався новий рік (себто не святкування, а звичайні собі будні).

люди кажуть, що “як зустрінеш – так і проведеш”. не знаю, чи це добре було би для мене, чи погано…

по-перше, на початку року (чи то пак наприкінці минулого), я добряче потратився (приблизно удвічі більше, ніж заробив за останній місяць, а заробив не так уже й мало). виходить, що цілий рік буде марнотратним? не дуже втішно :) та й в цьому плані рік узагалі почався не дуже – поки роботи постійної нема, а на свої проекти – нема часу, бо змушений витрачати його на неймовірну дурню – дописування кандидатської дисертації (відверто кажучи, на світі нема речі, яку би я зараз ненавидів більше, ніж цю дисертацію, яка мені добряче попсувала життя останні кілька років).

і кілька слів стосовно роботи в університеті: настільки гидотної та паршивої структури я не зустрічав, а також не хочу там працювати (планую, максимум на 0,2 ставки – власне, більше й не дають) з кількох причин: 1) мізерна зарплата, на яку хіба можна тільки з голоду померти; 2) постійне псування нервів керівництвом, яке зазвичай виявляється далеким від будь-якої науки, а живе переважно всякими плітками або зведеннями рахунків з колишніми недоброзичливцями або тими, що не хотів бути підлабузником; 3) сила-силенна роботи, за яку не платять, але яку змушують робити, непрямо погрожуючи звільненням; 4) відсутня будь-яка перспектива, окрім як викладати непотрібні предмети та вдавати з себе науковця. це тільки перше, що пригадалося, а мінусів насправді є значно більше.

і кілька слів стосовно безглуздя аспірантури: дисертації задля задоволення пишуть одиниці людей (із тисяч). і пишуть для задоволення тільки ті, хто має все та не має, чи більше перейматися. дисертації з різних технічних дисциплін мало коли теж мають практичне застосування, а дисертації з мовознавство – це майже 100% нікому не потрібна макулатура, яка складається з “висмоктаного з пальця” дослідження та огляду літератури, написаною твоїми ж попередниками, які у переважній більшості аналогічно ставилися до написання дисертації. яка ж користь із них? та ніякої майже. дисертації пишуть, як сказало мені двоє знайомих докторів наук, виключно для здобуття наукового ступеня, щоб через кілька років мати трохи більшу зарплату на не пропасти з голоду. стаціонарна аспірантура – це зло. і ворогові зараз би не порадив вступати на стаціонар, бо та так звана стипендія (добре, коли ще не мінімальна) – це тільки крихти, які вас будуть змушувати щось робити, переконуючи, що на життя ще заробите. а насправді – 50% цих грошей піде на публікації, кожна з яких зазвичай коштує по 400 грн, або на конференції, які зазвичай менш, ніж у 1000 грн. не обходяться, а ще є витрати на проїзд, на харчування, а крім того – вас ще змусять відробляти аспірантську практику, давши вам не 50 годин, а 200-300, додавши, що у звіті хочуть бачити тільки те, що затверджено у плані. себто будете ще й дешевою робочою силою. а коли закінчиться термін навчання, залишиться тільки морока з дописуванням дисертації, збиранням документів, безкінечними поїздками до опонентів (а такої їх пошуками), безкінечним кланянням в ноги, купою витрат на фуршети, передзахисти, оплату роботи опонентів, захистом тощо.

Не відображаються категорії у вордпресі

останні два дні працював над освоєнням вордпреса – виявилося, що не така уже й гидотна система: цілком придатна для невеликих сайтів (та й великі сайти на вордпресі бачив). от тільки трохи непокоїть те, що використовує дуже багато ресурсів. наприклад, головна сторінка зі стандартними віджетами часто призводить до того, що на хостингу в логи записується так званий “важкий запит”, де показано, що було використано 50 чи 60 мегабайт пам’яті та зроблені ресурсомісткі запити до бази даних під час генерування головної сторінки сайту. неприємно, коли практично кожен другий запит до головної сторінки – такий важезний, але це недолік системи керування контентом як такої.

щоправда, постійно з цим вордпресом можуть виникати проблеми, які важко розв’язати. зазвичай трапляється це після встановлення різних додатків (плагінів), особливо у випадках, коли доводиться редагувати або замінювати різні блоки коду в шаблоні. після таких дій допетрати, що трапилося, – практично нереально, якщо не колупатися в коді годинами, що робити не особливо хочеться :)

одна з проблем, які у мене трапилися, так і залишилася невирішеною, а саме – не відображаються категорії в адміністраторській панелі на сайтах (можна побачити, що в мене показується, на малюнку збоку). я так і не зрозумів, у чому проблема. власне, з категоріями у мене проблема на всіх сайтах, що працюють на вордпресі. в одному (у цьому) – категорії не додавалися з невідомої причини. згодом, кілька днів тому, почали знову нормально працювати (найцікавіше, що я не робив ніяких змін!). на іншому сайті робиться отака гидота, як на скріншоті. і що головне – не можу зрозуміти, де зарита собака – усе наче добре, та й вордпрес, здається, ставив з тих же файлів на кілька сайтів. можливо, під час заливання через фтп виникла якась помилка, що малоймовірно, але всяке буває. коротше, подібні глюки не додають популярності цій смс, але зважаючи на те, скільки часу та грошей можна зекономити, поставивши хоч і не найкращу, проте таки робочу (у більшості випадків) версію сайту, можна з упевненістю казати, що воно того варте.

готель лучеськ у луцьку

кілька днів тому отримав деякі нові враження від того, що залишилося від колишнього совка, а саме – те, як у тих “недобитих” готелях та подібних установах обслуговують клієнтів / відвідувачів, або просто культура та вихованість (або ж невігластво) тамтешніх працівників. була в мене деяка необхідність в тому, щоб завітати в готель “лучеськ” та викупити білети в одного перевізника (маю їхати за тридев’ять земель на свята).

найперше, що вразило, коли зайшов у хол – це обшарпаність закладу! виявилося, що перевізник, якого я шукав, має свою контору аж на восьмому поверсі (імовірно, весь поверх здається під так звані “офіси”).

доїхав я на ліфті на 8 поверх і вжахнувся – хоч би лампочки почіпляли, бо в коридорах – темрява непроглядна! в кінці коридору знайшов офіс, та й то тільки тому, що там стояв якийсь дядько та гукнув мені, чи не шукаю я туристичну фірму, щоб викупити білети (без його допомоги я би довго шукав щось, бо там не усі двері навіть з вивісками). поли заходив в “офіс” – то побоювався, що заходжу у якийсь притон – не прибрано, на підлозі якийсь брудний килим на пошарпані шпалери на стінах – це те, що побачив у першій кімнаті. у другій кімнаті, де й власне знаходився в цьому готелі офіс перевізника, – сиділа дівчина, обставлена телефонами, обкладена паперами. тут трохи було не так брудно, але вистачило для вражень і цього. після викупу білетів вирішив пошукати туалет. запитав у дівчини, вона й сказала, що є такий, але тільки на першому поверсі!

жах, на купу поверхів у готелі (а там їх не менше одинадцяти) лише один туалет. ну, підійшов я до адміністратора та чемно запитав, де тут знаходиться туалет, але у відповідь, – о сміх! – отримав фразу “ГРИВНЯ!” :) таке враження, наче я щось купую та ціну питав! я ж бо запитав тільки, де туалет, а тут відразу в лоб – “гривня!”. ні доброго дня, ні нормальної відповіді, а відразу наставляють лапу для грошей. правда, я потім і шкодував за ту гривню, яку заплатив за ті “зручності”, бо вони максимум – були варті щонайменше у десять разів менше :) отакі-от у нас працівники у “совковських готелях”! а сервіс та чемність персоналу – завжди на висоті :)

телефон nokia 701

сьогодні уже який день бавлюся новим телефоном – nokia 701. відносно новий ґаджет, який з’явився на світ наприкінці минулого року (ага, бо вже 2012 рік!). що можу сказати про телефон? тільки одне – він точно вартих тих грошей, які за нього заплачено (3100 грн. приблизно або десь $400). звісно, дорогувато, як на пристрій, який лише використовуватиметься хтось для дзвінків, тому якщо для вас єдине, що треба від телефону (або в цьому випадку – смартфону), – це тільки дзвінки, то така покупка – буде марнотратністю, нічим не виправданою. але якщо ви справжній поціновувач різноманітних новинок світу мобільних пристроїв – це справжня знахідка для вас. я вже не буду навіть перераховувати усього того, що напхано в смартфон (а це 8 гігабайтів убудованої пам’яті + підтримка microSD до 32 гігабайтів, класний ємнісний дисплей з суперміцним corning gorilla glass, наполовину металевий корпус, стильний дизайн телефону і т.д.).

найперше, що насторожило, коли взяв до рук, – навіщо на суперміцному дисплеї, стійкому до подряпин, – захисна плівка? був здивований, навіть закралися підозри, що скло не те, за яке його видають (поки не було можливості переконатися у подряпиностійкості екрана цього ґаджета, бо плівки не здирав – вона ще акуратно припасована – не заважає). дуже пристрій нагадує всі девайси, на яких стоїть андроїд (так само, просунувши пальцем з верхнього боку дисплею донизу, випадає меню з вибором з’єднання через блютуз, вай-фай, вмикання інтернету та ін.). доступно за промовчанням 4 робочі столи (чимось нагадує операційну систему мандріву та інші лінукси). телефон працює на відмінно, батарея – тримає достатньо довго (можна налаштовувати економний режим, щоб берегти заряд). переглядати відео з широким дисплеєм – просто класно і круто. єдине, що не дуже сподобалося, це не особливо висока гучність телефону. інше найкраще враження – 3д-ігри! на телефоні відразу встановлена гра – суперський симулятор перегонів на машинах! всі ці дні тільки й те роблю, що граюся! графіка – нічим не гірша, ніж на якісному моніторі для ПК, а сама гра – нічим не поступається перед flatout & need for speed. дуже сподобалося керування машинок – щоб повернути, треба нахиляти у потрібний бік телефон: спочатку важкувато трохи звикати, якщо раніше не користувався подібним керуванням, але дуже навіть прикольно (пригадується, як давно, коли з’явилися приставки, смикався у потрібний бік з джойстиком та виривав шнур із приставки, тільки тут – нема шнура :) ).

радіо в телефоні працює класно, прослуховування мп3 – на відмінно, звісно. навушники здивували – нокіа відійшла від свого стандарту з круглим гумовий проводом та зробила його тепер тонким та пласким (але вже не так легко заплутується – це плюс).

сподобався корпус, задня панель телефону – металева. приємний на дотик, дуже тоненький (мабуть, це теж враховувалося у ціну nokia 701). дисплей – дуже чутливий до доторків. дуже зручно набирати текст на сенсорній qwerty-клавіатурі – практично не промазуєш пальцями (щоправда, це більше залежить від розміру пальців :) ).

інтернет на телефоні працює швидко, але бажано поставити собі інший браузер, наприклад, оперу, бо стандартний – не найкращий вибір. на телефоні доступна купа сервісів, починаючи від соціальних мереж та закінчуючи інтернет-магазинами. шкода, що частина пз на телефоні – не куплена, а тільки демо-версії (телефон не з дешевих, так що могли би й подарувати пакет офіса та кілька ігор).

поки досить для опису. так ще напишу, коли щось цікаве помічу.

тлумачення слова у словнику української мови

Сьогодні офіційно вийшла у світ бета-версія Словника української мови за редакцією Б.Грінченка. Перевагами цієї версії над тою, що є на р2у, полягає в такому:

- динамічний пошук лексики (коли ви вводите в поле пошуку слово – вам відразу пропонуються варіанти з того, що є в базі, тобто не треба бачити слова на зразок “такого слова у словнику немає”;

динамічний пошук лексики у словнику української мови

- можливість паспортизувати знайдену лексику (для кожного слова подано том та сторінку, на якій це слово знаходиться в паперовому оригіналі словника);

перехід на певну сторінку у певному томі у словнику української мови за редакцією бориса грінченка

- можливість перевірити, чи певне слово знаходиться на певній сторінці певного тому словника української мови (можете вибрати відразу сторінку та том та перейти до першого слова, що на тій сторінці у словнику);

- є випадкові словникові статті справа, що сприяє вивченню нової лексики користувачами словника (що б хто не казав, а функція вкрай корисна!);

випадкові слова зі словника

- можливість легко переходити до попереднього слова або наступного слова по списку, що вкрай важливо, якщо хтось збирається досліджувати цілу парадигму, адже в такому випадку – усе перед очима і ви можете знайти суміжні слова тощо; такий список подається зліва, а поточне слово – у центрі;

список слів зі словника

- можливість проглядати оригінал сторінки! – під словниковою статтею є кнопочка “показати оригінал сторінки”, натиснувши на яку можна побачити заскановану сторінку зі словника української мови за редакцією Бориса Грінченка, на якій знаходиться слово, яке тлумачення (або переклад) якого ви читаєте;

перегляд оригіналу сторінки зі словника

- є можливість коментувати лексику та залишати відгуки для кожного слова!, проте це доступно лише після реєстрації, яка зазвичай займає близько хвилини, тільки потрібно пройти за посиланням із вашої пошти, це може сприяти обговоренню слів користувачами словника – інколи цікаве заняття;

- можливість стати редактором та допомагати адміністратору правити словник грінченка, роставляти наголоси у словах тощо, але для цього треба бути справжній щирим волонтером, щоб отримати доступ редактора до такої речі :) приймаються не всі

поки це все, що спало на думку. можливо, пізніше будуть ще певні удосконалення (є в мене кілька ідей, але побачимо, як буде з їх утіленням).

Офіційний форум фреймворка kohana

вчора витратив майжей цілий день, намагаючись вирішити проблему, чому не виходить завантажити модель з контроллера, який знаходить у підпапці admin. у кохані всі класи (щоб підтримувалося автозавантаження) мають розміщатися в підпапках папки classes, в якій є model & controller. от у першій мають бути моделі, а у другій – контроллери. але зрозуміло, що коли ваш проект розростається, то всі контроллери скидати в одну папку – вкрай незручно, тому зазвичай доводиться робити підпапки, наприклад, для адмінки тощо. якщо у вас файл знаходиться /classes/controller/admin/supercontroller.php, то називатися він теж має відповідно Controller_Admin_Supercontroller. те ж саме із моделями. викликати моделі з контроллера, що знаходиться у підпапці, можна так само, як і з папки верхнього рівня. наприклад, якщо у вас є model/supermodel.php, то в контроллері треба писати $modelobject = new Model_Supermodel();. пізніше у вас може виникнути помилка із завантаженням класу, де шлях проблеми буде десь в orm. якщо буде писати, що не можна знайти модель – не панікуйте, бо у вас усе було правильно (як і в мене). треба тільки перевірити, чи правильно ви робили запити до бази даних, а саме  – зверніть увагу на назву таблиці у самому запиті! :) там і була зарита собака в моєму випадку. сама модель вказувалася правильно, але у функції, яка мала повертати дані, я в запиті вказав назву таблиці у множині, а має бути – в однині :) от за таку дурницю цілий день часу витратив, але зате зареєструвався на офіційному форумі kohana :)