10. Січень 2012 · Коментарі Вимкнено до невизначеність та початок нового року · Categories: Робота, Роздуми на вільну тему · Tags: , , , ,
новий рік 2012: перспективи, очікування та надії

новий рік 2012: перспективи, очікування та надії

сьогодні у мене врешті почався новий рік (себто не святкування, а звичайні собі будні).

люди кажуть, що “як зустрінеш – так і проведеш”. не знаю, чи це добре було би для мене, чи погано…

по-перше, на початку року (чи то пак наприкінці минулого), я добряче потратився (приблизно удвічі більше, ніж заробив за останній місяць, а заробив не так уже й мало). виходить, що цілий рік буде марнотратним? не дуже втішно :) та й в цьому плані рік узагалі почався не дуже – поки роботи постійної нема, а на свої проекти – нема часу, бо змушений витрачати його на неймовірну дурню – дописування кандидатської дисертації (відверто кажучи, на світі нема речі, яку би я зараз ненавидів більше, ніж цю дисертацію, яка мені добряче попсувала життя останні кілька років).

і кілька слів стосовно роботи в університеті: настільки гидотної та паршивої структури я не зустрічав, а також не хочу там працювати (планую, максимум на 0,2 ставки – власне, більше й не дають) з кількох причин: 1) мізерна зарплата, на яку хіба можна тільки з голоду померти; 2) постійне псування нервів керівництвом, яке зазвичай виявляється далеким від будь-якої науки, а живе переважно всякими плітками або зведеннями рахунків з колишніми недоброзичливцями або тими, що не хотів бути підлабузником; 3) сила-силенна роботи, за яку не платять, але яку змушують робити, непрямо погрожуючи звільненням; 4) відсутня будь-яка перспектива, окрім як викладати непотрібні предмети та вдавати з себе науковця. це тільки перше, що пригадалося, а мінусів насправді є значно більше.

і кілька слів стосовно безглуздя аспірантури: дисертації задля задоволення пишуть одиниці людей (із тисяч). і пишуть для задоволення тільки ті, хто має все та не має, чи більше перейматися. дисертації з різних технічних дисциплін мало коли теж мають практичне застосування, а дисертації з мовознавство – це майже 100% нікому не потрібна макулатура, яка складається з “висмоктаного з пальця” дослідження та огляду літератури, написаною твоїми ж попередниками, які у переважній більшості аналогічно ставилися до написання дисертації. яка ж користь із них? та ніякої майже. дисертації пишуть, як сказало мені двоє знайомих докторів наук, виключно для здобуття наукового ступеня, щоб через кілька років мати трохи більшу зарплату на не пропасти з голоду. стаціонарна аспірантура – це зло. і ворогові зараз би не порадив вступати на стаціонар, бо та так звана стипендія (добре, коли ще не мінімальна) – це тільки крихти, які вас будуть змушувати щось робити, переконуючи, що на життя ще заробите. а насправді – 50% цих грошей піде на публікації, кожна з яких зазвичай коштує по 400 грн, або на конференції, які зазвичай менш, ніж у 1000 грн. не обходяться, а ще є витрати на проїзд, на харчування, а крім того – вас ще змусять відробляти аспірантську практику, давши вам не 50 годин, а 200-300, додавши, що у звіті хочуть бачити тільки те, що затверджено у плані. себто будете ще й дешевою робочою силою. а коли закінчиться термін навчання, залишиться тільки морока з дописуванням дисертації, збиранням документів, безкінечними поїздками до опонентів (а такої їх пошуками), безкінечним кланянням в ноги, купою витрат на фуршети, передзахисти, оплату роботи опонентів, захистом тощо.

Comments closed.