25. Березень 2011 · Коментарі Вимкнено до маленьке розчарування, що може змінити життя · Categories: Роздуми на вільну тему · Tags: , , , ,

сьогодні у мене сталося маленьке розчарування, як може суттєво змінити життя: і хто зна, у який бік – чи в кращий, чи в гірший. просто часом трапляються речі, про які підозрюєш, яле про які нізащо в житті би не хотів чути, або, якщо бути точнішим, про які нізащо не хотів би чути від певних людей. неприємно усвідомлювати, що тебе розглядають переважно як звичайнісіньку робочу силу, яка щось комусь зобов’язана, бо хтось так хоче. і ще неприємніше, коли сам добровільно погодився бути саме цією звичайнісінькою робочою силою. надієшся, що життя змінить когось чи щось, але, як то кажуть, надія помирає останньою. може, у мене сталося саме це – померла надія. вона і так ледве дихала, але от зовсім зібралася та спустила дух. сконала. а ще часом неприємно, коли розумієш, що все, що бачиш і бачив (і найімовірніше будеш бачити й надалі) – то звичайнісінька маска, яку будуть надягати собі на обличчя постійно, тільки би тебе не злякати (чи відлякати). шкода, що раніше здавалося, наче все може налагодитися. були нові маленькі надії на те, що життя трошки поправитися, що щось вдасться і не доведеться вкалувати, як колись у дитинстві, з ранку до вечора за те, щоб тільки мати право їсти. а тут тебе просто мордою тицьнули в те, в чому ти не винен. я ж не бог, не провидець, не можу знати, що буде завтра, не можу обіцяти нічогісінько, бо хто знає, може, завтра мене зіб’є машиною якийсь депутат чи суддя і кине спокійно здихати на дорозі. що тоді буде з моїми обіцянками? чого вони в принципі можуть бути варті. я, звісно, можу старатися, працювати, але що ж можу обіцяти? взагалі хіба можна давати гарантії стосовно того, що буде завтра, особливо в такій країні, де замість того, щоб підвищувати людям зарплати, скажімо, вчителям, у нас тільки збільшують витрати на наш парламент та випускають із в’язниць убивць, гвалтівників, злодіїв, шахраїв та іншу нечисть, яка знову ж таки через щонайменше рік повернеться за ґрати (мінімум половина з них), але перед цим знову скоїть якийсь злочин. влада – ненавидить свій народ. влада – не підтримує людей. влада тільки намагається тримати людей у незнанні, перетворює усіх в сіру масу, яка на 100% повинна складатися з невігласів або волів, які працюють, не піднімаючи голови цілий божий день, щоб потім прийти додому і гепнути в ліжко, бо просто фізично не буде сили думати про те, що так не повинно бути, що людина – не бидло і не худоба. шкода, але кожен отримує те, на що заслужив. мабуть, ми заслужили те. мабуть, я заслуговую на те, що маю. не знаю, чому, правда, але так завжди буває. тепер залишилося тільки здогадатися, що ж поганого зробив я. а може, це насділок того, що зроблю? так би мовити, заздалегідь.

Comments closed.